Эпиграф:
                                                “Аудитория хлопает ушами,
                                                при этом с ушей слетает пыль.”
                                                                                (В.И. Лысов) 

Бува, що інколи як закортить щось скласти,
І якось думки хід підзавернути так,
Щоб зрозуміли думку ту і педерасти,
І перший ліпший найостанніший мудак.

Щоб усвідомила мерзота та гидота
Своє становище і програшний розклад,
І позавалювала б пельки, тобто рота,
Щоб не смерділо наче непідтертий зад.

Міністри, шльондри, депутати й геї,
Поети, критики, адепти сатани,
Араби, чурки, меценати та євреї...
Я розповів би цим двоногим хто вони.

Щоб різна наволоч, сволота та нікчема
Почула, врешті, про призначення своє –
Всім бути їм гівном, і це не теорема,
Це апріорі так, вони для того й є.

Убогим гопникам і тим, хто пнеться круто,
Порада мається у мене лиш одна – 
Об стіну вбитися і випити отрути
Щоб приєднатися до іншого лайна:

Попів, естетів, епілептиків й бандитів,
І просто вар’ятів, що ловлять собі гав...
Куди, у що, коли і як їм застромити
Я цьому бидлу популярно б розказав.

Я міг би хвацько їм сказати та строкато
І в пику дати їм вербальним тим у-шу,
Але мені на всю ту погань наплювати,
І через те я нічорта не напишу.