Не промисловість то панчішно - шкарпеткова,
То не подукція із лайкри та бавовни,
То є підступницька і всеохопна змова,
Що твоє тіло робить недосяжним ззовні.

Ці голки Зінгера, ці роли та бобіни,
Лахміття виробляють ткане та плетене,
Цілодобово обертаються невпинно,
Щоб твоє тіло приховать від мене.

Та ці обставини не будуть довго сталі,
Між ніг вирує вже бажання аж до краю,
Мене ці гудзики та блискавки дістали,
Що з промисловістю зроблю - не уявляю.

Я поламаю їм потужні веретена,
Я поруйную їм всі ткацькії верстати,
Щоб повсякчас - щонічно і щоденно
Ти не змогла б одягненою стати.

Я розшматую їх на клаптиків мільйони,
Порозриваю геть із усієї сили,
Щоб господарство це трусняво - панталонне
На твому стані існувати припинило.

Що я торкнутись міг речей, що понаснились,
До всіх солодощів твоїх грудей та паху,
І знявши вироби і з крильцями й без крилець,
Я зануритися би зміг туди з розмаху.

І міг я млосно цілувати під коліньми,
Ступні твої й гомілки з будь - якого краю,
Духмяних стегон бурштинОве ластовіння,
І всі місця твої, які лиш забагаю.

Я зкину з тебе геть тканин підступну змову,
Тебе віддавши всю оголеній свободі,
І промисловість ця панчішно - шкарпеткова
Мені не стане відтепер у перешкоді!