Керівництво партійне в обкомі
Для колгоспу дало завданнЯ:
Щоб на свято листопада 7 (сьоме)
В них була величезна свиня.

Вгодувати і квит. Без усяких.
Та таку велетенську свиню,
Щоб напещених західних хряків
Подолати змоглана корню.

У колгоспі взялись за роботу
По утворенню диво-свині
Від світання до сьомого поту,
Як на тій Вітчизняній Війні.

Голова особисто й родина
У підземнім, таємнім хліві
Відгодовують товстого свина
Задля слави в радянській землі.

Та свиня помандрує у Мюнхен
Здобувати почесні призи.
А брати її з голоду пухнуть -
Так, що їм хоч корито гризи.

Сиротливі колгоспнії свині
Хаванини не мають від нині,
А ковтаючи сльози та слині,
Надсвиню переможну клянуть.
Їх думки, побажання і мрії
Про густі поросячі помиї,
Що їм серце та шлунок зігріють,
Та даремно - про їжу й не чуть.

Весь буряк і уся бараболя,
Все свиняче колгоспне меню,
Терміново іде прямо с поля
На рекордну радянську свиню.

І свиня та жиріє на диво
Кілограмів на 10 (десять) щодня,
В катакомбах секретного хлІву, - Комуняцько-кремлівське дитя.
І як свин той став важити тону (За якихось півроку всьго), Керівництво партійне з обкому Покотило у Мюнхен його. Всіх наш свин переміг надзвичайно Виступаючи тільки на 5 (п'ять),
І високе партійне начальство
Заходилось його віншувать.

Керівнії обкомівські бонзи
В найчільнішому місці в селі
Горделиве погруддя із бронзи
Встановили рекордній свині.

Тут на варті стоять піонери
У салюті тримають долонь,
А у центрі гранітної сфери
Улаштовано вічний вогонь.

І дорослі і крихітні діти
У новому святковім вбранні
Покладають щопразника квіти
Перед бюстом героя-свині.

Тут щасливі сільські молодята,
На нетлінному фоні свині,
В апогеї весільного свята
Роблять фото на пам'ять собі.

На державницькі свята великі
Біля свину, що став над усе,
Діячів революції лики
Демонстрація гордо несе.

Із села юнаки та дівчата,
Коли вечір находить на день,
До погруддя приходять співати
Українських народних пісень.

І ніхто на селі вже не тямить
Тих обдертих колгоспних свиней,
Про яких навіть куцая пам'ять
Не зосталася нині в людей.

Тих свиняток, що славу кували
Всім аграріям ЕС-ЕР-ЕС-ЕР,
Що для свина харчі віддавали,
Тих свиней, що в могилі тепер.

Бідолашні вони не попали,
Ні у Мюнхен, ні в шніцель, ні і борщ,
І до них лиш приходить у полі…
Сивий вітер...та крапає дощ...

Архив, 1989г.